Розділ 2. Слово. Значення слова

Ознайомся з легендою. Визнач малозрозумілі або невідомі слова.
Легенда про кам’яного козака
Ніч. У небі над степом розсипалися зірки і сяє місяць. У степу чумаки стали табором, готують їсти.
- Багато ще їхати? - раптом питає один чумак отамана.
- Завтра будемо біля Кам’яного козака, а звідти рукою подати до Криму, - відповідає отаман. Усі лягають спати після смачної вечері.
- Дядьку Панасе, а що то за Кам’яний козак? - питає молодий чумак старшого.
- Та то така скеля на могилі, що раніше була козаком, - відповідає старий чумак. - Уранці, коли сходить сонце, вона схожа на козака на коні, який рукою з шаблею показує у сторону Криму. Старі люди розповідали мені, що, як ішла орда на Україну, то козаки із Січі вийшли, щоб їх перехопити. Сотник Вертеп поїхав поперед війська, щоб розвідати, та натрапив на велику силу татар і був узятий у полон. Він, коли побачив татар, узяв у руки ще й другу шаблю, крикнув: «Хлопці, до табору!», потім кинувся на татар і рубався, як сто чортів. Татари ледве взяли його, а головне - він сотню свою врятував.
Вороги довго його катували, вимагаючи, щоб він провів їх до козацького табору. Та сотник лише сміявся з них. «Казали братчики, що буде боляче, а воно, чесне слово, лоскоче», - казав він.
Тоді підійшов до нього татарський чаклун і сказав: «Цього козака ви муками не примусите, тут чари потрібні».
Сотника Вертепа підняли з землі зв’язаного і повели. Якийсь татарин підганяв його, штрикаючи в спину шаблею: «Іди, іди». Раптом сотник почув збоку іржання коня і, повернувши голову, побачив свого Чорнокрила. Татарський чаклун засміявся: «Що, козаче, гарний кінь? Був твій, стане мій!»
І тут сотник Вертеп, коли татарин знову штрикнув його шаблею: «Іди, іди!», розвернувся назад і об шаблю татарина розрізав сирицю*, якою зв’язали йому спереду руки і так вели. Потім вирвав з рук татарина шаблю і скочив на свого бойового коня. Кінь поніс козака, як вітер.
«Зупини його, зупини! - крикнув мурза* чаклунові. - Бо він попередить козаків, видасть, де ми!» Чаклун вихопив якусь книгу і щось почав читати.
Але кінь сотника застоявся і тепер нісся, як вітер. Сотник вже виїхав на могилу, де був козацький вартовий бекет*.
«Бий у тулумбаси*! Татари он там!» - гукнув сотник і показав шаблею туди, звідки приїхав. Аж раптом ударила блискавка, і козак закам’янів разом з конем, показуючи в бік татарського табору. Та чаклун запізнився. Козаки вдарили в тулумбаси і підняли все військо, яке знайшло татар і вирубало до ноги.
А закам’янілий сотник Вертеп і досі вказує в бік Криму. Мовляв, бережіться!
- Ось така історія, - закінчив дядько Панас.
Олександр Олефіренко

Відповідь:

Сири́ця - міцна шкіра, з якої виготовляли ремені.
Мурза́ - найвищий титул знаті в татар (татарський князь).
Беке́т - військова сторожова споруда.
Тулумба́с - старовинний ударний музичний інструмент.