Михайло Коцюбинський

8. Чому головних героїв повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» називають «карпатськими Ромео та Джульєттою»?

Сюжет повiстi «Тiнi забутих предків» перегукується з трагедією Шекспіра. У них можна знайти чимало спільних рис. Як Монтеккi й Капулеттi, ворогують роди Палiйчукiв i Гутенюкiв. Як i в трагедії «Ромео i Джульєтта», в обох ворогуючих родах є діти, які кохають одне одного,— Іван i Марічка. Давня ворожнеча стає на перешкоді їхньому коханню.

Але обидва твори є гімном коханню. Воно переживається героями, як найдивніша загадка, що має велику силу над людьми.

Вiд самого початку кохання Iвана та Марічки було трагічним. I не тому, що їм на перешкоді стояла давня ворожнеча родів, а тому, що воно було більшим i сильнішим за життя. «Велику пізьму (гнів) має в серці стариня наша. Не набутися нам»,— сумно кидає ще зовсім юна Марічка те глибоке слово, яке за своїм змістом дорівнює всій життєвій дорозі. I коли гине Марічка, Іван не в змозі пережити своє кохання, він тане на очах. «Поклик кохання i муки» породжує в його душі й iлюзiї, i фантастичні образи, i, врешті-решт, призводить до того, що й Іван, як i Марічка, втративши пильність, гине вiд зіткнення з дикою гірською природою.

Збіги засвідчують, що М. Коцюбинський звернувся до відомого у світовій літературі сюжету, але втілив його в неповторній художній формі, порушивши загальнолюдські проблеми життя і смерті, любові й ненависті, людини й природи, добра і зла.

Оригінальність твору українського прозаїка досягається, зокрема, самим фольклорно-етнографічним матеріалом, що ліг у її основу, майстерністю його опрацювання, своєрідністю задуму. Оспівуючи невмирущу силу кохання (це — ідейна домінанта твору), М. Коцюбинський щедро використовує вірування гуцулів.