Тема 2. Регуляція фізіологічних функцій

§ 2.1. САМОРЕГУЛЯЦІЯ

Навчальне завдання. У чому необхідність саморегуляції для біологічних систем? Опорна схема. САМОРЕГУЛЯЦІЯ, рівні організації, функції, принцип зворотного зв’язку.

Саморегуляція – це здатність біологічних систем підтримувати сталість внутрішнього середовища та координувати свої процеси.

Необхідність саморегуляції:

• забезпечує сталість внутрішніх умов (гомеостаз);
• дозволяє організму швидко реагувати на зміни середовища;
• зберігає цілісність і життєздатність організму;
• забезпечує узгоджену роботу органів і систем.

Рівні саморегуляції:

• клітинний (робота мембран, ферментів);
• тканинний (взаємодія клітин у тканинах);
• органний (регуляція роботи окремих органів, наприклад, серця);
• організмовий (нервова та ендокринна регуляція);
• популяційний та екосистемний (регуляція чисельності, колообіг речовин).

Функції:

• збереження сталості,
• адаптація,
• захист,
• розвиток.

Принцип зворотного зв’язку:

• негативний (якщо показник виходить за норму, система його повертає до норми; приклад – підтримання температури тіла);
• позитивний (посилення процесу; приклад – згортання крові).

Опорна схема (спрощено):

САМОРЕГУЛЯЦІЯ

Рівні: клітина – тканина – орган – організм – популяція – екосистема

Функції: сталість, адаптація, захист, розвиток

Принцип: зворотний зв’язок (негативний, позитивний)

Розвивальне завдання. Які процеси є основою саморегуляції? Інформаційно-пошукова вправа. Інтегративні, гомеостатичні, адаптивні, захисні процеси саморегуляції.

Основою саморегуляції є такі процеси:

Інтегративні процеси – узгоджують діяльність усіх органів і систем (наприклад, робота серцево-судинної та дихальної систем під час фізичного навантаження).

Гомеостатичні процеси – підтримують сталість внутрішнього середовища (температура тіла, концентрація глюкози, pH крові).

Адаптивні процеси – забезпечують пристосування до умов середовища (потовиділення в спеку, звикання до фізичних навантажень).

Захисні процеси – оберігають організм від ушкоджень (імунітет, згортання крові, рефлекси відсмикування руки від гарячого).

Отже, ці процеси діють у комплексі й забезпечують ефективну роботу біологічних систем.

Ціннісне завдання. Чому право на життя є природним? Вправа для визначення. У чому зміст категорії «Право на життя»? (Конституція України. Розділ II. Стаття 23).

Право на життя є природним, бо:

• воно належить людині від народження;
• не залежить від держави чи суспільства;
• це основа існування всіх інших прав;
• гарантує збереження людської гідності та цінності кожної особи.

Зміст категорії «Право на життя» (Конституція України):

• кожна людина має невід’ємне право на життя;
• ніхто не може бути свавільно позбавлений життя;
• обов’язок держави – захищати життя людини;
• повага до життя є основним моральним і правовим принципом.