Розділ 1. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ у XVI - першій половині XVII ст. - § 5. Церковні та релігійні проблеми в Україні XVI ст.

Cторінка 40

Думки істориків

Сергій Плохій, український та американський історик, про кризу православної церкви

Низький освітній рівень духівництва, порушення моральних стандартів і церковних канонів, поширеність симонії (купівлі і продажу церковних посад) і цілковитий контроль над церквою з боку світських патронів були проявами загальної кризи українського православ’я наприкінці XVI ст.

1. Визначте зі слів історика ознаки кризи православної церкви в другій половині XVI ст.

Згідно зі словами історика Сергія Плохія, ознаками кризи православної церкви були низький освітній рівень духовенства, порушення моральних стандартів і церковних канонів, поширення симонії (купівля і продаж церковних посад) та цілковитий контроль над церквою з боку світських патронів.

2. Поміркуйте, у чому саме полягав негативний вплив кожного із названих явищ на авторитет православної церкви? Якими, на вашу думку, могли бути дії вірян православ’я в цій ситуації?

Негативний вплив цих явищ на авторитет православної церкви полягав у такому:

• Низький освітній рівень духівництва призводив до того, що священники не могли належним чином пояснювати основи віри та захищати її від критики, що знижувало повагу до них.
• Порушення моральних стандартів і симонія демонстрували вірянам, що духовні посади можна купити за гроші, а самі священнослужителі не дотримуються правил, яких навчають інших. Це руйнувало довіру до церкви як до морального авторитета.
• Контроль світських патронів означав, що церква не була незалежною, а її справи вирішували шляхтичі та магнати у власних інтересах, а не з духовних міркувань.

Для захисту своєї віри вони створювали церковні братства, які утримували храми, відкривали школи та друкарні.

Поміркуймо!

Поміркуйте, чому католицьким проповідникам було вигідно створити образ кризи саме в православ’ї?

Католицьким проповідникам було вигідно створити образ кризи в православній церкві, щоб переконати вірян у необхідності об’єднання з католицькою церквою під владою Папи Римського. Вони зображували недоліки православної церкви як “великий гріх”, що заважає спасінню, і пропонували унію як порятунок. Це також допомагало популяризувати католицизм, який на тлі критики православ’я виглядав більш освіченим та організованим, особливо завдяки діяльності єзуїтських колегіумів. Таким чином вони прагнули послабити православну церкву і схилити на свій бік її вірян, зокрема шляхту та міщан.