Unit 4 BROADEN YOUR MIND! - PAGES 4 READERS

p. 233, ex. 1. Listen, then read the story. Think of its main idea. / Послухайте, а потім прочитайте оповідання. Придумайте його головну думку.

Багато років тому було багато речей, яких жінки не робили. Та це не зупинило Неллі Влай. Вона навіть спробувала зробити те, чого ніхто, навіть чоловіки, не могли зробити в її часи.

Неллі Блай

(за оповіданням Джіннет Кук)

Багато років жінки працювали лише вдома. їхньою роботою було готувати, прибирати і доглядати за дітьми. Але наприкінці 1800-х років деякі жінки почали шукати роботу поза домом. Це розлючувало багатьох людей.

Одного дня піттсбурзька газета надрукувала статтю, в якій йшлося про те, що жінкам слід працювати лише вдома. Багато з тих, хто прочитав статтю, написали листи до редакції. Більшість із них погоджувалися зі статтею.

Проте автор одного з добре написаних листів не погоджувався. У ньому говорилось, що Америка не використовує розум жінок і не така сильна, якою могла б бути.

У кінці листа був підпис: Е. Кочрейн.

Редактор вирішив, що лист дуже хороший. У газетній статті він запросив Е. Кочрейна до себе на співбесіду щодо роботи. На його подив, до нього завітав не чоловік, а молода жінка. Вона сказала, що узвуть Е. Кочрейн — Елізабет Кочрейн.
Елізабет потребувала роботи. їй доводилось заробляти на життя собі і матері. У її сім'ї вважали, що вона стане медсестрою або вчителькою. Та Елізабет хотіла бути репортером.

Спочатку редактор був проти такої ідеї. Він спробував відмовити Елізабет. Але, вислухавши її задуми щодо статей, він сказав, що дасть їй Шанс.

Елізабет почала писати захопливі статті. Під кожною з них вона підписувалася «Неллі Блай». Незабаром це ім'я закріпилося за нею.

В інших газетах жінки-репортерки писали статті про квіти та сукні.

Але не Неллі Блай. Вона хотіла допомогти нужденним людям. Вона іноді ходила в небезпечні місця, щоб дістати потрібні їй історії. Спочатку багато читачів були невдоволені. Вони казали, що це чоловіча справа — писати про бідних бездомних людей. Коли Неллі написала, що на фабриках небезпечно працювати, власники фабрик розлютилися. Врешті-решт вона поїхала з Піттсбурга і стала шукати роботу репортера в Нью-Йорку. Багато людей у Нью-Йорку чули про жінку-репортерку з Піттсбурга, але лише одна людина погодилася дати їй роботу. Джозеф Пулітцер із радістю взяв Неллі до своєї газети — «Уорлд» («Світ»).
Щоб дізнатись історію, Неллі інколи прикидалася іншою людиною. Вона жила з бідняками, працювала на фабриках і навіть влаштувала так, що її посадили в тюрму. Тому читачі вірили тому, про що вона писала в своїх статтях.

Хоча Неллі написала багато статей, які допомогли людям, найбільшу славу їй принесла подорож навколо світу. Вона прочитала роман Жюля Берна «80 днів навколо світу» — вигадану історію про те, як один чоловік об'їхав світ за 80 днів.

Об'їхати світ за 80 днів здавалося неможливим, проте Неллі вважала, що це можна зробити. Джозеф Пулітцер погодився з нею. Він дав їй гроші на подорож.

14 листопада 1889 року о 9.40 Неллі відплила з Нью-Джерсі на пароплаві. Пароплав перетнув Атлантичний океан і пришвартувався на південному узбережжі Англії. Звідти Неллі попливла до Франції. Жюль Берн прийшов її привітати і побажати успіху. Далі вона поїхала поїздом до Італії.

Неллі сіла на інший пароплав, щоб подорожувати Середземним морем і через Суецький канал до Червоного моря. Потім вона перетнула Індійський океан до Китаю і Японії.

На всьому своєму шляху вона надсилала репортажі про свою подорож. Ці репортажі друкувалися в «Уорлд». Незабаром багато людей дізнались про перегони Неллі з часом. Щодня вони шукали в «Уорлд» репортаж від Неллі. Чи вона встигне?
У Японії Неллі сіла на пароплав через Тихий океан. Коли корабель прибув до Сан-Франциско, Неллі зустрічали тисячі людей. її переповнювала радість. Тоді Неллі перетнула Сполучені Штати на поїзді. На кожній зупинці поїзда сотні людей зустрічали Неллі. Вони хотіли побачити її, щоб пересвідчитись в її захоплюючих історіях про подорож.

26 січня 1890 року о 15.16 Неллі повернулася до Нью-Джерсі. Вона об'їхала навколо світу швидше за будь-яку іншу людину. На це їй знадобилося 72 дні 6 годин 11 хвилин.

А все почалося з листа Елізабет Кочрейн до редакції.