Володимир Винниченко

5. Яку роль відіграв В. Винниченко в розвитку української літератури й історії?

Володимир Винниченко був не тільки письменником, не тільки мистецьким аналітиком, літописцем своєї доби, він був одночасно й активним її творцем. Він був складною, багатогранною людиною свого буреломного часу. Він прижив велике, неспокійне творче життя письменника й активного, провідного, легального й нелегального, діяча українського національно-державного відродження, Його талант небуденного письменника, публіциста й політичного діяча, його складна й суперечна особистість залишили свій нестертий, яскравий слід на всій нашій культурній і політичний історії нового часу.

В. Винниченко написав понад 100 оповідань, п’єс, сценаріїв, статей і памфлетів, тритомний історико-політичний трактат «Відродження нації», двотомну філософську працю «Конкордизм», 14 романів, 40 записних книжок «Щоденника» (1911–1951). Для дітей митець уклав збірку «Намисто», його п’єси «Брехня», «Чорна Пантера і Білий Медвідь», «Закон», «Гріх» були перекладені багатьма мовами.

Саме Винниченко зв'язав нашу літературу з європейськими напрямами. Він же збагатив українську літературу першим романом-утопією «Сонячна машина».

В. Винниченко не тільки підносить українську літературу до рівня західноєвропейських літератур, а й утверджує новий літературний напрям неоромантизм.

У цій довгій, бурхливій і різнобічній діяльності, як і в кожного видатного діяча, так і в Винниченка, були не тільки позитиви, але й, звичайно, негативи. Чіпляючись за ці помилки, роздмухуючи їх, висвітлюючи викривлено, подаючи силу вигадок і неправди, радянські критики із мстивою власністю пігмеїв викреслювали творчість В. Винниченка з історії літератури.

Як письменник-гуманіст Винниченко глибоко вірив, що в людині, в людській спільноті цілої нашої планети переможе добро, правда, щастя. Він пристрасно до самої смерті вірив, що людство вийде на радісний шлях сонцеїзму і вселюдського щастя.