ЧАСТИНА 1 - Розділ 1. Звуки i букви. Алфавіт. Наголос

Вправа 54

Прочитай заголовок твору. Що означає слово смуток?
Осінь без смутку
Літо збігло швидко і непомітно. Але листочки на деревах це помітили тільки тоді, коли почали втрачати зеле¬ний колір. Куди та чому він зникав - не знали. Поки художниця Осінь розфарбовувала їх в інші кольори, вони з сумом дивилися в небо. Зітхали, тихо перемовлялися поміж собою. Згадували, як їм усім було добре рости й шелестіти на гілках дерев. Як пили теплі краплини ранішньої роси, загравали з вітерцем. Як слухали спів птахів. А ще сумували за ароматами літніх квітів, трави. «Однак тепер усього цього не буде, - думали. - Та й без свого зеленого кольору станемо нікому не потрібними. Навіть люди на нас не дивитимуться».
Одного ранку, прокинувшись, деякі листочки поміти¬ли на собі нові кольори. Багряний, жовтий, червоний, вишневий, рожевий, фіолетовий. Листочки стали ще привабливішими, яскравішими. Та не довгою була їхня радість. Холодними днями листячко почало ще важче зітхати, опадати й сумувати. Воно більше не зможе радувати людей своєю новою красою. Бо хто з них дивитиметься собі під ноги?
Якось, лежачи на стежці, листочки помітили хлопчика. Він ішов із батьками і з кожним своїм кроком, нахиляючись, підіймав листочки та складав їх в осінній букет.
- Візьми мене до себе! І мене! Подивись, який я барвистий! І я також красивий! - лунало звідусіль.
Хлопчик був готовий забрати всіх. Однак лише до деяких простягалися його рученята. Зате усмішка не залишала байдужими жодного листочка. Вона була щирою, ніжною, лагідною та без краплини смутку. Від того світ ширшав, добрішав. А барви художниці Осені навіть в осінньому букеті ставали ще золотішими.
За Олегом Погинайком

Відповідь:

Для самостійного виконання.