Розділ 3. Русь-Україна у другій половині XI - першій половині XIII ст. - § 9. Київська держава за наступників Ярослава Мудрого

4. Дайте відповіді на запитання.

♦ Що передбачав новий принцип столонаслідування, запроваджений Ярославом Мудрим?

Щоб уникнути князівських усобиць у Київській державі, князь Ярослав Мудрий уклав заповіт, за яким кожен із його синів отримував уділ. Проте головним визнавався найстарший син Ярослава Ізяслав. Старші сини Ярослава по смерті батька утворили тріумвірат, зосередивши у своїх руках найбільші земельні володіння Русі.

♦ Яку роль у житті Київської держави відіграли події 1068 р. на річці Альті?

Князі рятувалися втечею. Всеволод побоявся залишатися в Переяславі й подався до Ізяслава в Київ. Безпорадність князів обурила киян. Спалахнуло повстання. Кияни зібралися на віче й вирішили боронитися від половців самотужки. З вимогою надати їм коней і зброю, як сповіщав літописець, вони рушили до князівського палацу. Ізяслав відмовився виконувати волю повстанців - і змушений був тікати. Натомість кияни «пригадали» про ув’язненого в порубі полоцького князя Всеслава, звільнили його та оголосили київським володарем. Всеславове княжіння тривало в Києві ту загадку для істориків.

♦ Які проблеми обговорювали князі на Любецькому з'їзді? Назвіть наслідки цієї події.

На Любецькому з’їзді було схвалено принцип князівської вотчини - спадкового володіння. Вотчинні землі закріплювали за певними гілками князівського роду. їх можна було передавати в спадок дітям та онукам. Так, Київ було визнано вотчиною нащадків Ізяслава в особі київського князя Святополка Ізяславовича. Чернігів належав Святославовичам, а Переяслав - Володимирові Всеволодовичу (Мономаху). Це мало б запобігти усобицям і зміцнити владу великого київського князя.