СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ - В. ГОЛОБОРОДЬКО - В. ГЕРАСИМ’ЮК

1. Ліричний герой вірша «Теплі слова» закликає: «Співаймо пісні про кохання, / щоб не вмерло слово...»

А Дунай.

2. Установіть відповідність.

Назва твору - Уривок

1 «Наша мова» — Б «...тож хай знають вороги якими словами на самоті мовчимо».

2 «Теплі слова» — А «...гуляймо весілля своїм дітям, щоб не вмерло слово “коровай”...»

3 «З дитинства: дощ» — Г «...а хто прийде додому у хату, наповнену теплом, як гніздо».

3. Установіть відповідність.

Художній засіб - Приклад

1 епітет — В «Я уплетений весь до нитки у зелене волосся дощу...».

2 анафора — Б «...хто набігається, хто нахитається, хто насидиться на горі...».

3 порівняння — А «...а хто прийде додому у хату, наповнену теплом, як гніздо».

4. Розкажіть, що ви знаєте про дитинство В. Голобородька.

Дитинство В. Голобородько випало на найтяжчі післявоєнні роки (майбутній поет народився 7 квітня 1945 р. в с. Адріанополі Луганської області за місяць до закінчення Другої світової війни — найжорстокішої в історії людства).
Тоді цей край був ще україномовним, у селі зберігали давні традиції й обряди — святкування Різдва й Великодня, весілля з боярами та дружками, дівочі пісні ввечері на вигоні.

У спогадах «Посівальником через усе життя» поет розповідає, що йому запам’яталося, як односельці перебудовували старі хати на нові: «…У наших дитячих душах радісно співало відчуття святкового настрою дорослих, їхня спільна праця, безкорислива, але щедра, тяжка, але радісна».

А ще малому, «у віці посівальника», найбільше подобалося ходити зимовим ранком посівати чи колядувати до сусідів. Радісні почуття, які пробуджувалися у його душі під час виконання цього дійства, він запам’ятав на все життя: «З радісним відчуттям виходив я з хати, обдарований кількома монетами грошей і жменькою цукерок із бубликом, бо я порадував сусідів: і тітку, і дядька, і дітей їхніх».