СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ - В. ГОЛОБОРОДЬКО - В. ГЕРАСИМ’ЮК

5. Чому волосся дощу холодне, проте всім тепло у вірші «З дитинства: дощ»?

Ця поезія — спогад ліричного героя про літній дощ, під який він потрапив у дитинстві, пасучи корів, потрапив під теплу літню зливу. Хлопець здивований: цей дощ особливий — із зеленим волоссям, у яке вплетене все довкола: сам герой, дорога, хата, річка, череда корів.

І хоча дощ холодний, але нікого не лякає, а, навпаки, радує, адже він умиває, освіжає все навколо: пастушка, дорогу, хату, птаха, одиноке дерево, річку. Але літній дощ швидко закінчиться, і всім буде добре і радісно: корови напасуться, пастушки набігаються, діти нагойдаються на гойдалках, а під вечір усіх зустріне затишна оселя.

6. Що, на вашу думку, найдорожче ліричному героєві з переліченого в останній строфі вірша «З дитинства: дощ»?

На мою думку, найдорожче ліричному героєві з переліченого в останній строфі вірша «З дитинства: дощ» — це рідна хата, яка наповнену теплом, як гніздо.

7. Чому загальні назви пісня та літопис написано з великої букви (вірш «Наша мова»)?

На мою думку, саме з пошани до цих культурних явищ поет і пише ці слова з великої літери. Він стверджує, що саме рідна мова зберігає й відтворює духовну неповторність нашого народу, надає кожному з нас усвідомлення спільної історичної долі. Немов у велику родину, українці «вплетені» своєю мовою до втаємниченого кола, у якому кожне слово «проспіване» й записане в духовному Літописі. І в товаристві, і на самоті це слово завжди залишається з нами як життєдайна сила, без якої люди стають слабкими та вразливими перед будь-якими загрозами.