СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ - § 20. Узагальнено-особові речення

7. Прочитайте оповідання та виконайте завдання.

Сім господинь

У нас у хаті небагато дівчаток. Тільки Оксана, та Юля, та Марина, та Христя, та Катря, та Оля, та Ліна. Порахуйте, скільки їх.

Мама каже:

— Оксано, замети хату

 — Добре, — озивається Оксана, та тільки мама за двері — кричить меншій Христі. А та — на Юльку перекладає, щоб вона цю роботу виконала. А Юля й не думає працювати, пригадує, як місяць тому підмітала. На Катрусю меншу киває. Та й Катруся не поспішає мамі допомагати. Про семирічну Олю згадала, мовляв, якщо та ніколи за віник не береться, то їй, старшій, і зовсім негоже працювати. Оля на старших сестер дивиться, та й собі від віника відвертається, на п’ятирічну Ліну поглядає: «То й що, що маленька. Нехай привчається, а то виросте за сестриними спинами та не буде знати, як мамі допомагати!» А Ліна не стала відмовлятися, віник узяла та як почала підмітати! Кушпелу таку збила, що й у хаті нічого не видно. Зайшла мама. Схопилася за серце:

— Лишенько моє, лишенько! Правду кажуть люди: де сім господинь, там хата не метена! (За І. Сенченком).

А. Доведіть, що прислів’я, використане в останньому реченні оповідання, не є узагальнено-особовим реченням.

Б. Змоделюйте за зразком оповідання життєву ситуацію, яку можна описати одним із прислів’їв (усно).

1. Сім раз відмір, а раз відріж. 2. Пильнуй свого носа, а не чужого проса. 3. Воду решетом не носять. 4. Коней на переправі не міняють.