Іван Франко

Реклама:

11. Поміркуйте, чому в «Легенді про вічне життя» дарунок богів став неприйнятним для людей.

Усіх героїв поеми — аскета-пустельника; видатного полководця Олександра Македонського, засновника великої держави часів античності; його дружину Роксану; воєначальника Птолемея, куртизанку — автор «змушує» їх пройти через «випробування вічністю», для чого використовує мотив «божественного дару».

Побожний та вірний аскет-пустельник перший одержує від богині «чудодійний горішок», що дарує вічне життя. Переборовши сумніви, він усвідомлює, що вічно жити молодим, самотнім, далеко від сповненого боротьбою життя, — це безумство. І починається мандрівка малого золотистого горіха між героями, розкриваючи, як чарівна паличка, їхню справжню суть. Виявляється, що кожному героєві хочеться жити вічно, але вічність без кохання й щастя втрачає всі свої принади.

Можна жити вічно, володіти світом, але не душею й серцем іншої людини. Найтрагічніше цю думку усвідомлює Олександр Македонський:

Не для нас, о богине, твій божеський дар!
Хоч над світом я цар, та над серцем не цар.

А без щастя, без віри й любові внутрі
Вічно жить — се горіть вік у вік на кострі!
Я думаю, що автор саме тому й довіряє цареві спалити в огні чудодійний горіх.

Повідомити про помилку
Реклама:
-->