Ольга Кобилянська

12. Стисло перекажіть новелу О. Кобилянської «Valse melancolique» (усно).

Із розповіді Марти, однієї з героїнь твору, ми знайомимося з текстом новели. Ганна була артисткою, художницею, а Марта мріяла стати вчителькою. Жили вони небагато, але одного разу стало надто скрутно — господар кімнати підвищив платню. Дівчата вирішили взяти до себе третю сусідку. Довго шукали хорошу дівчину, тому що артистці (так Ганна називала себе) постійно щось не подобалося. Нарешті Марті вдалося знайти одну. Її звали Софія Дорошенко, і яка була «сама олицетворена музика. Вона вічно шукала гармонії. В людях, в їх відчуванні, в їх відносинах до себе і до природи...». Вона грала на фортепіано. Головне її бажанням — вступ до консерваторії. Ганна, хоча спершу і була проти нової сусідки, але згодом полюбила Софію всім серцем, як і Марта. Обидві з зачудуванням слухали її музику. Найкращою серед композицій Софії була Valse melancolique. Вона сама її написала, з присвятою своєму коханню. Колись коханий лишив її, навіть не попрощавшись. Більше вона нікого не любила. Мама Софії тяжко захворіла і померла. Дядько одружився і написав листа, в якому повідомив, що не може утримувати Софію. А вона саме в цей час вступила до консерваторію. У розпачі Софія грає свій вальс. У фортепіано порвалась струна… Це була остання гра Софії – від тяжких переживань отримала серцевий напад. Софію поховали.

Ганна скоро після цього поїхала в Рим, а за три роки повернулася «і привезла з собою прекрасного дволітнього хлопчину, темного, мов із бронзи, з її очима». Це був її син.

Марта щасливо вийшла заміж, стала матір’ю. На фортепіано Софії тепер грає її син.