Ольга Кобилянська

5. Поміркуйте, чому саме дзвони нагадують героїні новели «Impromptu phantasie» минулі літа, як вона була ще дитиною.

Героїня новели «Impromtu phantasie» — душевно тонка й чуттєва натура.

Я думаю, дзвони нагадують їй минулі літа саме тому, що її внутрішній світ зітканий із миттєвих вражень, звуків і напівтонів. Роздумуючи (уже в зрілому віці), чому їй ніколи не вдавалося заспокоїти жадобу краси, хоча займалась і малярством, і писала, героїня у своїх спогадах поверталася в дитинство, коли «… бачила образи в тонах, відчувала образи в тонах, переживала в уяві з’явища, котрі творила сама: казкові, фантастичні, неможливі і плакала зі смутку не виясненого...».

На мою думку, поважні звуки дзвонів стародавнього історичного монастиря, почуті в дитинстві, вперше пробудили у ній почуття високого, духовного, прекрасного. Можливо, у майбутньому великого майстра музики. Саме таку думку підтверджує і пророкування молодого аристократа, налаштувальника фортепіано.

Заспокоївши розтривожену музикою дівчину, «…дивився довго в її великі, сумні, заплакані очі.

Якийсь несказанно смутний усміх програв хвилину по його устах.

— Я думаю, — говорив він більше до себе, — що ти будеш її краще грати, ніж я, далеко краще!..

Опісля оглянув її руки і поцілував їх».

І героїня гостро відчуває, що цей талан не залишив її, «…хвилює так розкішно крізь мою душу...».

А ще церковні дзвони нагадували їй про перемогу над страхом, коли вона, малою, під час грози ходила до міста.