ПРИКМЕТНИК

Стор. 125

6. Поєднай частини прислів’їв і запиши. Підкресли в них прикметники-антоніми. Розпитай рідних, коли так говорять.

З великої хмари малий дощ буває.

Повний колос до землі гнеться, а порожній угору пнеться.

Мудрий не все каже, що знає, а дурний не все знає, що каже.

Що я знаю?

• Прикметник – самостійна частина мови, що називає ознаку предмета: веселий, білі, добра, сильне.

• Прикметники змінюються за числами (синій, сині), відмінками (синій, синього, синьому, синім, у синьому), в однині – за родами (синій, синя, синє).

• Число, рід і відмінок прикметника в реченні можна визначити за числом, родом і відмінком пов’язаного іменника: синій обрій, синя сукня, синє небо.

• Закінчення прикметників із твердим кінцевим приголосним основи у різних відмінкових формах: біл[а], біл[ої], біл[ій], біл[у], біл[ою], на біл[ій].  

• Закінчення прикметників з м'яким кінцевим приголосним основи у різних відмінкових формах: могутн[я], могутнь[ої], могутн[ій], могутн[ю], могутнь[ою], у могутн[ій].

• Форми прикметників утворюються відмінюванням, зміною за числом, родами: глибокий, глибокі, глибокою, глибока, глибоке.

• Суфікси прикметники на -ський, -цький, -зький: школярський, слюсарська, швацький, празький.