Розділ 1. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ у XVI - першій половині XVII ст. - § 2. Українські землі як об’єкт претензій держав Європи й Азії в першій половині XVI ст.

Cторінка 18

Поміркуймо!

Доведіть або спростуйте думку історика Ярослава Грицака: «Литовське князівство певний час було просто іншою формою Русі».

Цю думку можна довести.

У першій половині XVI ст. більшість українських земель входила до складу Великого князівства Литовського, де зберігалися старі порядки Русі: діяло правило «Старовини не рушимо, новини не вводимо», залишалися князівські роди, руське право, православна церква мала високий статус, а «руська мова» була державною мовою судочинства і діловодства. Українські землі жили своїм життям, формуючи уявлення про себе як окрему спільноту, а під символічною владою князів фактично існувала «держава в державі».

Це свідчить, що Велике князівство Литовське певний час дійсно було іншою формою Русі.

Поміркуймо!

Поміркуйте, чому шляхта вимагала від членів своєї спільноти активної участі в роботі сеймиків. Якою бачила свою роль шляхта у житті держави?

Руська шляхта вимагала від усіх своїх членів брати участь у роботі сеймиків, оскільки це був головний інструмент їхнього самоврядування та захисту прав, за які вони довго боролися. Участь у сеймиках гарантувала, що вони могли спільно відстоювати свої інтереси, впливати на місцеві закони та судочинство, не дозволяючи королівській владі обмежувати їхні привілеї. Нехтування цими обов’язками розглядалося як зневага до “публічного блага”, бо ослаблювало всю шляхетську спільноту.

Шляхта бачила свою роль не просто як підданих, а як активних співтворців політичного життя держави. Вони вважали себе відповідальними за управління своїми землями та збереження власних прав і свобод. Досвід боротьби за ці права зробив їх одними з найактивніших політичних гравців у Королівстві Польському, які розуміли, що лише через колективну дію в сеймиках можна зберегти свій вплив та статус.