Розділ 1. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ у XVI - першій половині XVII ст. - § 2. Українські землі як об’єкт претензій держав Європи й Азії в першій половині XVI ст.
| Назад до стор. 22 | стор. 23 |
Cторінка 23
Запитання і завдання
Знаю і систематизую нову інформацію
1. Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Українські землі як об’єкт претензій держав Європи й Азії в першій половині XVI ст.»
Можу назвати й показати на карті українські терени у складі держав на початку XVI ст.
Дивіться вище
Характеристика становища українських земель у складі різних держав
На початку XVI століття українські землі були розділені між кількома державами. У складі Великого князівства Литовського Київщина, Волинь та Брацлавщина зберігали певну окремішність, власну «руську мову» в судочинстві та старі традиції, створюючи щось на зразок «держави в державі» під владою місцевих князів. Галичина та Західне Поділля, що входили до Королівства Польського, були перетворені на воєводства; місцева шляхта боролася за свої права і з часом здобула самоврядування. Південні землі, як-от Північне Причорномор’я та Буджак, контролювала Османська імперія. Закарпаття було поділене між Священною Римською імперією та васальною османам Трансильванією, а Буковина належала Молдовському князівству, яке теж було васалом османів. Чернігово-Сіверські землі на початку століття захопило Московське князівство.
Особливості Кримського ханства як держави
Кримське ханство було становою монархією, де влада хана з династії Гераїв обмежувалася знаттю (беями та мурзами). Хоча ханство було васалом Османської імперії, воно мало значну самостійність: карбувало власну монету та вело окрему дипломатію. Основу війська складала швидка й маневрова кіннота, яка була ефективною для раптових нападів, але слабкою в облозі фортець через брак вогнепальної зброї. Головним супротивником ханства було Московське царство, на яке татари здійснювали постійні походи, змушуючи платити данину аж до початку XVIII століття.
Роль в історії князя Костянтина Острозького
Князь Костянтин Острозький був видатним полководцем Великого князівства Литовського. Попри те, що він був православним, його військовий талант забезпечив йому високий статус у державі. Його найбільшою заслугою є перемога у битві під Оршею 8 вересня 1514 року, де він на чолі литовського війська розгромив значно більшу московську армію. Ця перемога зупинила просування Москви на захід і зберегла цілісність Великого князівства Литовського. За свої заслуги князь отримав від короля право користуватися червоним воском для печаток, що було привілеєм монархів.
Обговорюємо в групі
2. Проаналізуйте картину як джерело історичної інформації. За допомогою додаткових джерел інформації запропонуйте тлумачення символіки герба князів Острозьких.

Картина, на якій зображено герб князів Острозьких, є важливим історичним джерелом. Вона розповідає про високий статус цього роду. Княжа корона та мантія, підбита хутром горностая, вказують на те, що Острозькі належали до найвищої аристократії Великого князівства Литовського, майже рівної королям.
Символи на самому гербі мають кілька тлумачень:
- Зірка над півмісяцем: Це елементи герба «Леліва». Після Городельської унії 1413 року ряд гербів, в тому числі й Леліва були офіційно закріпленні за представниками литовської шляхти, та відбулось зрівняння прав шляхти католицького віровизнання Королівства Польського та шляхти Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського.
- Знак над півмісяцем: Це родовий знак, схожий на стрілу. Він може символізувати військову доблесть та могутність родини.
Мислю творчо
3. Під керівництвом учителя / учительки виконайте творчий проєкт: «Українські князівські роди за Ранньомодерної доби». Під час роботи простежте тяглість історії князівських династій, зверніть увагу на роль представників родин у важливих подіях історії.
За Ранньомодерної доби, коли українські землі входили до складу Великого князівства Литовського, велику роль відігравали князівські роди. Вони були нащадками давніх правителів Русі, Рюриковичів та Гедиміновичів, і зберігали традиції та відчуття окремішності українських земель. На Волині, де вони мешкали, постала своєрідна «держава в державі» під їхньою символічною владою. Найвідомішими з цих родів були Острозькі, Вишневецькі, Сангушки та Чорторийські.
Костянтин Іванович Острозький був найяскравішим представником родини. Це був видатний полководець, талант якого визнавали навіть попри його православне віросповідання, що обмежувало права руської шляхти. Його головною заслугою є перемога в битві під Оршею 8 вересня 1514 року. На чолі литовсько-руського війська він розгромив московське військо. Ця перемога зупинила просування Москви на захід і зберегла цілісність Великого князівства Литовського. За свої військові заслуги князь отримав від короля особливий привілей – право запечатувати листи червоним воском, що було честю, доступною лише монархам.
Князівські роди Ранньомодерної доби відігравали ключову роль у збереженні історичної спадкоємності від часів Русі. Будучи військовими та політичними лідерами, вони захищали православ’я, місцеві традиції та «руську мову». Завдяки їхній діяльності українські землі у складі Великого князівства Литовського ще довго зберігали свою унікальну ідентичність.