Розділ 1. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ у XVI - першій половині XVII ст. - § 2. Українські землі як об’єкт претензій держав Європи й Азії в першій половині XVI ст.

Cторінка 19

Свідчать документи

Польський хроніст Ян Длугош про приєднання Галицької Русі до Королівства Польського (1340 р .)

А король польський Казимир... веде військо на Русь та здобуває... там своє панування — тим паче, що деякі міста добровільно піддавалися... А оскільки багато хто із шляхти і бояр руських бажав собі його панування, то в один рік... поширює панування своє на цілу Руську землю. І від того часу ніколи не відмовила вона в підданстві і послушенстві Королівству Польському.

Із Хроніки Київського Михайлівського монастиря (1362 р .)

Народ же цей (литовці) даниною руським князям служив. Коли ж він відчув, що його господарі (руські князі) розтрощені татарами, він змужнів... почав залишкам руським чинити насильство і... спустошені землі заселяв своїми людьми і на знесилених русів владу свою поширив.

1. На які особливості процесу входження українських земель до складу Великого князівства Литовського і Королівства Польського вказують кожен із авторів?

• Ян Длугош підкреслює, що приєднання Галицької Русі до Польщі відбулося частково добровільно: частина міст і представників шляхти та бояр підтримали польську владу, що сприяло швидкому поширенню польського панування.
• Хроніка Київського Михайлівського монастиря описує входження земель до складу Литви як насильницький процес: литовці, скориставшись ослабленням руських князів після татарської навали, почали чинити тиск на залишки руського населення, заселяли спустошені землі своїми людьми й поширювали владу на знесилених русів.

2. На основі матеріалу параграфа поясніть, чому деякі представники шляхти і бояр Русі позитивно ставилися до встановлення польського володарювання.

Деякі шляхтичі й бояри Русі підтримували польське панування, бо отримували зрівняння у правах із польською шляхтою, доступ до нових привілеїв і можливість обіймати державні посади. Польська адміністрація гарантувала збереження маєтків і давала шанси для соціального зростання.

3. Хто з авторів документів, на вашу думку, був більш неупередженим у висвітленні подій? Свою думку обґрунтуйте.

Більш неупередженим виглядає автор Хроніки Київського Михайлівського монастиря, оскільки він описує події з погляду місцевого населення, не ідеалізує дії литовців і прямо вказує на насильство та заселення чужинцями. Ян Длугош, як польський хроніст, подає події з позиції польської держави, підкреслюючи добровільність і лояльність руської еліти, що є однобічним трактуванням.