СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ - § 13. Розвиток мовлення. Письмовий твір-оповідання на основі почутого (з обрамленням)

Вправа 1. Прочитайте оповідання та виконайте завдання.

Правда мозолів

   Початок розхристано-тривожних 1990-х. Ритмічно погойдуючись, біжить зеленим тунелем поїзд. Тернопіль залишився позаду, тож пасажири, зайнявши місця, поринули у свої думки. Дехто дрімає, то тут, то там спалахують вогники розмов.

   Переді мною дві жінки-пенсіонерки з дещо зарозумілими, зі слідами колишньої вроди, обличчями. Крізь дрімоту до вух долітають окремі фрази. Про городи, дітей, онуків.

   — Я ще з квітня пенсії не отримувала.

   — А я що? — підхоплює сусідка.

   — Таки колись ліпше було.

   — І то все та Україна наробила, — аж сичить жінка.

   Я вже готовий був утрутитися в розмову, але тут підняла голову старенька бабуся, зав’язана в білу хустину. Поправивши маленький клуночок, який тримала в руках, заговорила:

   — Краще було, жіночки? А знаєте, на чому воно трималося? На ось цих колгоспних мозолях, — показала старечі долоні з покрученими пальцями, — і нагайці бригадира. І не гнівіть бога, шановні, Україна — то не начальство, а наша чорна земля, і вона не винна, що носить на собі всяку погань.

   Настала напружена тиша.

   Поїзд тим часом мчав, борючись із простором і часом.

   На обрії забілів Збараж (І. Коваль).

А. Яка тема й головна думка оповідання? Який стиль мовлення?

Б. Визначте зав’язку, кульмінацію та розв’язку цього оповідання.

В. Що є спільного між початком і кінцем оповідання «Правда мозолів»?