Микола Вороний

8. Визначте звукові засоби в поезії «Інфанта». З’ясуйте, яку художню роль вони відіграють.

Звукопис поезії «Інфанта» Миколи Вороного надзвичайно цікавий.

За частотою вживання фонем на передній план у цьому творі виступає багатство асонансів.

Наприклад, у першій і другій строфі поезії «Інфанта» автор свій вияв любові, прагнення наблизити до себе образ коханої створюється переважним уживанням звука переднього ряду високого підняття [і] (13 разів):

Різьблю свій сон... От ніби вчора ми
Зійшлись, — і стріча та жива.
На землю тканками прозорими
Лягли осінні дерева.

У завивалі мрійнотканому
Дрімала синя далечінь, —
І от на обрії туманному
Замиготіла ваша тінь.

У тексті вірша звук [і] вжито 46 разів. Хоча у п’ятій строфі він з’являється лише один раз.

Також у другій строфі автор створює образ Інфанти переважаючим вживанням звуку [а] (13 разів). Повтор голосного допомагає читачу намалювати цей образ як далекий «на обрії туманному», наче тінь.

У всьому тексті поезії цей звук використано 68 разів.

На думку дослідників звукосимволізму, звук [а] є загальним виявом рівномірного, тихого, ясного почуття, спокійного спостереження, але одночасно й подиву.

Цікавим є і використання звука [у], який є виявом настороженості, перестороги. Якщо у кожній строфі вірша він використовується рівномірно, то в передостанньому рядку вірша звук [у] чути у двох словах, що стоять поряд: А наді мною Революція… Так автор передає свою тривогу від наближення подій, що можуть розбити і його кохання, і його мрії.

У Миколи Вороного спостерігався талант і до гри приголосними звуками. У поезії він використовував виділення певних звукових елементів шляхом їх повторення, і це, згідно з його задумом, підкреслювало емоційний зміст твору. Тут ідеться про алітерацію. У вірші «Інфанта» автор накопичує звуковий компонент [л], що передає відчуття плинності, нетривалості сущого: «Стелився попелястий жаль…». 40 разів цей звук використано у тексті.

Варто відзначити, що із 36 рядків вірша лише 9 рядків починаються на голосний звук, всі інші на приголосні, серед яких переважає звук [в] — 7 разів (всього в тексті 27 разів), що, на мою думку, передає відчуття недомовленості, стриманості.

Звертає на себе увагу і ритмомелодика твору. Перехресне й досить точне римування віршових рядків підсилює любовні почуття ліричного героя. М. Вороний став новатором у розширенні музичних можливостей українського вірша.

Рима, яка по суті є різновидом звукової епіфори, це явище здебільшого має місце в закінченнях граматично однорідних слів:

Акордами проміннострунними // Над килимами вогнелунними.
У завивалі мрійнотканому // Дрімала синя далечінь, — // І от на обрії туманному // Замиготіла ваша тінь.
Дзвінкою чорною сильветою // Вона упала на емаль, // А поза нею вуалетою // Стелився попелястий жаль.
Ви йшли, як сон, як міф укоханий, // Вітали вас — мій дух сполоханий..
Бриніли в серці домінантою // …Коли величною інфантою
Ви усміхнулись яснозоряно // Холодним полиском очей, — // І я схилився упокорено, // Діткнутий лезом двох мечей.
Цікавим є використання багатої омонімічної рими, тобто римування цілих слів, що звучать однаково, але мають різне значення:
Різьблю свій сон... От ніби вчора ми …// На землю тканками прозорими. Освячений, в солодкій муці я… // А наді мною Революція.

Вірш «Інфанта» також ускладнений звуковим кільцем: «У завивалі мрійнотканому», «А наді мною Революція // В червоній заграві пливла». Повторювані на початку і наприкінці рядка звуки [у], [а] створюють ніби замкнуте коло думок автора.

Отже, можна сказати, що у художньому мовленні поета-символіста фонетичні засоби виразності є прекрасним засобом створення експресії.