УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ - Українські пісні (Зажурилась Україна - За Сибіром сонце сходить)

10. Як впливає на читача (слухача) виклад саме від першої особи — Устима Кармелюка — у пісні «За Сибіром сонце сходить»?

Даний твір побудований у формі розповіді самого героя, що надає пісні глибокого ліризму, задушевності. Це допомагає слухачеві найкраще зрозуміти життєву позиція героя, його розпач після вимушеної розлуки з родиною.

11. Поділіть пісню «Чи не той то хміль» на три частини за змістом. Доберіть до кожної заголовок і запишіть у зошит.

1. Хто такий Богдан Хмельницький?

Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Чи не той то хміль, Що по пиві грає?.. Ой, той то Хмельницький, Що ляхів рубає. Чи не той то хміль, Що у пиві кисне? Ой, той то Хмельницький, Що ляшеньків тисне.

2. Подвиги Хмельницького.

Гей, поїхав Хмельницький К Золотому Броду, — Гей, не один лях лежить Головою в воду. «Не пий, Хмельницький, дуже Золотої Води, — Їде ляхів сорок тисяч Хорошої вроди». «А я ляхів не боюся І гадки не маю — За собою великую Потугу я знаю, Іще й орду татарськую За собой веду, — А все тото, вражі ляхи. На вашу біду».

3. Перемога козаків у бою із польським військом.

Ой, втікали вражі ляхи — Погубили шуби... Гей, не один лях лежить Вищиривши зуби! Становили собі ляхи Дубовії хати, — Ой, прийдеться вже ляшенькам В Польщу утікати. Утікали вражі ляхи, Деякії повки, — Їли ляхів собаки І сірії вовки. Гей, там поле, А на полі цвіти — Не по однім ляшку Заплакали діти. Ген, там річка, Через річку глиця — Не по однім ляшку Зосталась вдовиця...

12. Поміркуйте, чому пісня про народного месника має назву «За Сибіром сонце сходить».

У XIX столітті Сибір був регіоном у північно-східній частині Росії, куди засилали кримінальних або політичних злочинців.

За волелюбний норов поміщик віддав Устима Кармелюка на 25 років у солдати. Але Устим не склав рук і не занепав духом. Дезертирував із військової частини, кілька разів утікав із сибірської каторги, щоб знову очолити боротьбу за волю рідного народу проти російсько-панських експлуататорів.

З ім’ям свого ватажка трудящі маси того часу зв’язували болі свої і радощі, сподівання та надії. На мою думку, саме тому народ порівняв Устима Кармелюка із сонцем, що сходить над Сибіром, розганяючи темряву.