Леся Українка

6. Назвіть провідні мотиви лірики Лесі Українки.

Серед ліричних творів Лесі Українки домінує лірика громадянська, широко представлена філософська, рідше – пейзажна й інтимна, хоча громадянські мотиви часто переплітаються з інтимними й філософськими. Поезія Лесі Українки наповнена силою духовного пориву людської душі до високих ідеалів.

У ранній період своєї творчості Леся Українка багато приділяє уваги інтимній ліриці, се6то своїм особистим переживанням: «Зоряне небо», «У путь», «Якщо прийде журба», «До мого фортеп'яна», «Сосна» й інші. В цих творах в більшості відчувається віра в себе, в горду, ясну, огнисту мову, віра в свій шлях і мета: набратись сил, щоб «служити країні» («У путь»). Отже, і через серпанок особистого смутку пробиваються бадьорі тони, розливається той самий спів надії і перемоги. Лірична героїня переживає різноманітні почуття, серед яких є туга, розчарування, страждання. Але ніколи — розпач! У духовному світі поєднуються особистісні рефлексії, прагнення пізнати й відтворити найтонші й найпотаємніші душевні порухи і бажання бути корисною своєму народові, служити ідеї і творчості.

Прикметно, що лірична героїня свідомо обирає свій шлях. Вона наділена романтичним світовідчуттям. Без показного хизування, декларативних закликів вступає у моральний та інтелектуальний двобій за своє право жити по-своєму.

Так, наприклад, Іван Франко вважав поезію «Мріє, не зрадь!» «сповіддю Лесиного серця, його трепетом, гарячим признанням», у якому «горить могуче полум’я любові до людей, до рідного краю». Такі твори з’являються як результат довгої і напруженої внутрішньої роботи, пошуку відповіді на життєві питання про сутність і мету власного буття, підведення підсумків його цілком чи певного етапу.

Вірш сповнений щирістю виявів почуттів ліричної героїні, щемливою відвертістю. Вона готова іти до кінця. Зауважимо, що ця жертовність не є самозреченням, це результат свідомого вибору, «безсонних ночей». Емоційна наснаженість вірша реалізується в рядках, що звучать як афоризми:

Тільки — життя за життя!
Мріє, станься живою!
Слово, коли ти живе, статися тілом пора.
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
Той не вмре, не здобувши нового добра.

Деякі рядки («я душею повстала сама проти себе») можна «прочитати» лише в контексті всієї творчості поетеси.

І якщо у ранніх творах звучать мотиви болю, який породжує сльози (один із наскрізних образів). Однак пізніше Леся Українка змінить свою позицію («Що сльози там, де навіть крові мало?») І ось підсумок: повставши «сама проти себе», лірична героїня доходить висновку: «Тільки життя за життя!».