Леся Українка

8. За що лісова Мавка отримала дар Божий — безсмертну людську душу?

Чарівна Мавка в «Лісовій пісні», фантастична істота, що має в собі набагато більше людського, ніж червонощока Килина, м’якосердий і слабодухий Лукаш з його глибокою артистичною натурою, мудрий друг природи дядько Лев, та навіть інші міфічні персонажі.

Мавка, юна красуня з розпущеними чорними косами із зеленим полиском, із неймовірно гарними, мінливими, наче самоцвіти, очима. Лукашева сопілка не просто пробуджує її від сну: «В ту хвилину огнисте диво сталось». Відбулося народження душі: «Ти душу дав мені, як гострий ніж / дає вербовій тихій гілці голос».

На своєму тяжкому шляху Мавка проходить цілу низку випробувань, демонструючи гідність («Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає»), шляхетність (прощення Лукашеві зради): «В серці знайшла я теє слово чарівне, / що й озвірілих в люди повертає».

Після всіх страждань і образ, пройшовши пекло забуття, Мавка повертається у світ людей, тому що з перших хвилин пробудження на звук сопілки Лукаша була вірна найвищій любові.

На мою думку, саме за цю вірність у коханні лісова Мавка й отримала дар Божий — безсмертну людську душу.