Леся Українка

7. Яку роль відіграють символи в драмі-феєрії «Лісова пісня»?

Символіка «Лісової пісні» розгортається в системі координат, підпорядкованій зміні пір року: у драмі змінюються весна, літо, осінь, зима, а у фінальній сцені з'являється видіння весни, що постає на зимовому краєвиді під супровід чарівної мелодії сопілки.

Весною народжується кохання Мавки і Лукаша. Пізнього літа вмерла Лукашева любов, восени зів'яла Мавка і холодної зими померла, перетворившись на вербу. Кожна пора року має в драмі власну поетичну, втілену у барви і звуки символіку. Взимку — білий колір, навесні — зелений, влітку — золотий, восени — пурпуровий, багатобарвний. Така кольорова гама відіграє значну роль у створенні загального емоційного і психологічного настрою.

Коли зелена, злотиста, блакитна барва символізує весну, розквіт почуття, то біла зв'язана з образом зими-смерті. І невипадково, коли Лукаш, сп'янілий від кохання, шепоче Мавці: «Я зацілую тебе на смерть» — зривається вихор, білий цвіт метелицею в'ється по галяві. І у фіналі драми, коли Лукаш помирає, на мить відчувши повернення своєї весни, «вітер збиває білий цвіт з дерев. Цвіт лине, лине... далі переходить в густу сніговицю».

Символічне значення має багаття, кинуте людьми в лісі, і самотня постать Мавки коло нього: так згодом кинуть і її.

Символічні образи в драмі-феєрії «Лісова пісня»: Мавка — символ гармонійного існування, відданої любові, твердості духу; Лукаш — символ дисгармонії людської натури, слабкості, пізнання істини; дядько Лев — символ гармонійного співжиття з природою; Килина — символ «приземленої», нікчемної людини; сопілка — символ творчої, гармонійної сутності людини; неперервності потягу до краси; верба, вогонь — символи духовного очищення, вічного повторення, відродження; міфологічні образи: Перелесник і «Той, що греблі рве» — символи волі, молодості, чину; Водяник — старість і поміркованість. Столітній дуб — символ єдності людини й природи; зоря — символ дівочої краси й кохання.

Для Лесі Українки входження в символічну образність було органічним, адже вона формувалася як митець на народницькій традиції. Це блискуче підтверджує символіка «Лісової пісні», твору, який можна брати за еталон поєднання первісного смислу образу, смислових інваріантів та незавершеності, «відкритості» асоціацій та аналогій символічного образу.

Це і зумовило художню глибину та невичерпаність її геніального твору.